Бути громаді юридичною особою чи ні?

Під час обговорень змін до Конституції в частині децентралізації, питанню правосуб’єктності громад було присвячено окремий експертний воркшоп. Зараз ми розглядаємо Закон “Про місцеве самоврядування”, і питання визначення правосуб’єктності громад знов перетворилось на гарячу дискусію. 

Це не дивно, адже багато років громади стикались з кримінальним насильством з боку так званих чорних реєстраторів громад. Групи громадян, яких фінансували структури країни-агресора створювали громадські об’єднання, оголошували їх юридичною особою громадою міста і починали через судові тяжби пити кров місцевому самоврядуванню.

Такі ситуації стали загрозою державному суверенітету, адже фейкові громади не визнавали легітимності органів місцевого самоврядування і державної влади. Ці випадки розслідувала СБУ як загрозу державній безпеці.

В Європі така ситуація принципово неможлива.

Чому? Бо в Європейських країнах громади вже сотні років є юридичними особами, а в європейських країнах так званого східного блоку ця реформа відбулась після повалення тоталітарних комуністичних режимів.

Ніхто не може сказати “Ми є юридична особа місто Лейпціг”, бо така юридична особа вже існує, діє, у неї є органи управління і вона захищена всією силою закону.

Часто виникають питання - хто створює цю юридичну особу, в який момент вона виникає, як з’являється в реєстрі?

Давайте поставимо таке саме запитання щодо фізичної особи. Коли людина стає фізичною особою? Чи потрібно її якось для цього реєструвати? А якщо в неї немає свідоцтва про народження чи паспорту — вона фізична особа чи ні?

Людина є фізичною особою з моменту народження за фактом свого існування.

Так само і громади в країнах Європи є органічними юридичними особами і були ними сторіччями до появлення будь-яких реєстрів.

В багатьох країнах Європи юридичними особами є не тільки громади, а й всі рівні управління — і держава, і в країнах з федеральним устроєм федеральні землі.

Модель повної правосуб’єктності громад передбачає, що громада — юридична особа публічного права з незалежним правом власності і бюджетом, а органи місцевого самоврядування є органами такої юридичної особи і виступають від її імені.

Аналогія щодо органів такої юрособи — правління та наглядова рада в комерційних юридичних особах.

Маючи статус юрособи, громада зможе не тільки оскаржувати якісь конкретні дії держави, але й саме право держави втручатися в повноваження громади.

Майно, яке є у громади, належить безпосередньо громаді - юридичній особі. Не десяткам департаментів, як зараз, а безпосередньо територіальній громаді, як цього вимагає Конституція.

Існуючі юридичні особи -- відділи та департаменти виконавчих органів стають простими підрозділами, а статус розпорядника бюджетних коштів має безпосередньо громада з рахунків якої здійснюються платежі.

Іноді кажуть, що це буде незручно і міста не впораються. Але давайте будемо чесними, навіть така велика організація як Приватбанк з мільйонами вкладників є єдиною юридичною особою і не має з цим жодних проблем.

Громада-юридична особа отримує право укладати договори з фізичними та юридичними особами, може отримати повноцінні кредитні рейтинги для позик та кредитів.

Також важливо розуміти, що банкрутство юридичних осіб публічного права неможливе.

Таким чином, громада як юридична особа — це не якась структура над місцевим самоврядуванням, яку можна забрати чи щось з нею зробити. Навпаки, це реалізація правосуб’єктності громади і інструмент в руках самоврядування по відстоюванню своїх самостійності і автономності.

Такий статус передбачає і додаткові можливості судового захисту. Закріплення статусу громади-юридичної особи в Конституції означає і відповідне право оскаржувати закони, які втручаються в самостійність і автономність місцевого самоврядування в Конституційному суді. Без цього статусу громади не можуть бути суб’єктними для таких позовів. Право громад на оскарження дій держави в Конституційному суді активно обговорюється в рамках конституційного процесу і його підтримують всі учасники.

З іншого боку, громада-юрособа стає і єдиним центром відповідальності. Кожен житель громади отримує можливість позиватися до громади, як суб’єкта права і не матиме думати який департамент чи відділ винний в порушенні його прав. Так само зможе діяти і держава.

Тобто, громада повністю автономна і вирішує свої задачі і проблеми всередині, а якщо у когось є претензії — то і позиваються вони на пряму до громади.

Але, повертаючись до початку, — тема викликає великий острах через минулі кримінальні дії чорних реєстраторів.

Тому під час обговорень разом з експертами та колегами з міжнародних організацій ми визначили позиції, які треба враховувати при розгляді цього питання.

Досягнуто домовленість поставити ряд питань міждисциплінарній групі, яка зможе роз’яснити окремі аспекти моделі громади як юрособи.

• чи потрібні зміни в інші закони і, якщо потрібні, то які?
• чи варто впроваджувати статус юридичної особи для громад чи, у випадку його впровадження, також для інших адміністративно-територіальних одиниць?
• яка процедура потрапляння громади в єдиний державний реєстр, хто має вносити туди громаду?
• скільки часу потрібно для зміни статусу громад та на перехідний період в цілому?
• як має бути влаштований перехідний період?
• яким має бути фінансовий бік цього питання — хто буде розпорядником бюджетних коштів та як зміна статуса вплине на бюджетні відносини;
• як вплине статус громад як юридичних осіб на можливості держави в змінах адміністративно-територіального устрою?
• чи несе статус громади як юрособи загрози сепаратизму чи федералізації?

Після отримання відповідей на ці питання будемо приймати остаточне рішення.

Моя позиція як голови підкомітету місцевого самоврядування така: під час змін Закону про місцеве самоврядування та змін до Конституції в частині децентралізації у нас виникло унікальне вікно можливостей назавжди захиститись від чорних реєстраторів громад, інтегрувати наше законодавче поле з європейським і покинути клуб Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану, в яких місцевому самоврядуванню відмовились давати повну правосуб’єктність.

Нам необхідно прийняти рішення на користь місцевого самоврядування і захисту його прав.

Продовжуємо діалог та рухаємось далі!